Ліси, які ліси дрімучі –
Ні докричатись, ні пройти.
Така любов, що тільки мучить, –
То не вершина, ні, то круча.
Доходь до краю і лети!
Була душа, а нині душка,
Каміння стане на курган.
Ти так трусив любові грушу,
Що опівнічна Пелюшка –
Тепер заслужена Яга.
І в цьому мороці ядучім
Мовчить зорі дороговказ.
Образи поховають нас:
Лавина сходить, стогне круча.
Не та любов, що тільки мучить…

03.01.18

Коментарі закриті.