Правопис

 

«Якось усе не виходило, не виходило, а потім вийшло…»

                                                                       Оксана Боровець

Якось ти все писала, писала,

Аж раптом: про тебе написано.

Першим листям сухим обтирав серпень лисину,

І волосся твоє від бажання назвалося кучерявим.

І слова нечужими здалися, ну,

маєш право.

Бо усе,що раніше, було неправильно,

А тепер ти все виправила і все відправила йому.

Бо не все ж тільки справи,

Бо хочеться справжнього.

Бо не все ж комусь: раптом дещицю і мені,

Але хтось,посміхаючись, каже: «Ні,

Не чіпай його,

Це не за правилами,

За правописом ти з іменників, що завжди в однині!».

Ти смиренно викреслюєш:  «Аve!»

Але думка вкрадається яко тать,

І під ребрами розливається гіркота:

А якби все було саме так,

І була б нам дитинка

З найсвітлішим, з наймарципановішим  з імен.

Але:

«В цьому реченні ти другорядний член,

Зайве слово і жінка.»

Ти одним-одна, однина,

І ніяких тобі власних назв,

Суфіксів зменшувально-пестливих.

Жодних винятків. Безкомпромісний, як літера «ер»,

Вже, дивися, і серпень сухотний помер,

Буде злива.

Мертві яблука морщаться за вікном,

Крапка, жодних тобі тире або ком,

Жодного дива…

Якось ти все писала, писала,

Аж раптом: тебе і прочитано.

Він тобі був учителем,

А ти йому читанкою.

От і мовчи тепер…

Все за правилами

Коментарі закриті.