Автор: / Категорія: Римовані вірші / Відгуків: Коментарі Вимкнено до / Опубліковано 2 роки тому

 

Приходить на втомлених лапах
І моститься в ліжку печаль.
А я пам’ятаю твій запах.
А я відчуваю твій запах.
А ніч розливає свій чай…

Приходить і ну муркотати.
І я їй згодовую день,
Де я відчуваю цю втрату,
Де я відчуваю, як страту.
Де час зупинився і жде…

Приходить,
Приходить,
Приходить…
А час на своєму стоїть.
І крок завмирає на сходах,
І знову лягає твій подих
На губи вологі мої…

Приходить на втомлених лапах
І моститься в ліжку печаль.
А я відчуваю твій запах.
А я пам’ятаю твій запах.
А я пам’ятаю все…
Жаль

***

“Виліковно хворі”

Двоє стоять біля моря,
Кидають камінці.
Дівчина щось говорить,
Він відрізає: «Цить!
Все, що ми мали, – тут, у твоїй руці.
Бачиш ту хвилю?
Давай поціль.
Ми ж виліковно хворі».

Дівчина плаче:
«Невже кінець?
Можна я збережу ну хоч камінець?
Віриш? Я зможу, я збережу».
Кривиться: «Не переходь межу.
Вмій відпускати людей і дні,
Все, що ми мали, – отам на дні.
Сльози – то неминуче,
Але ж no past, no future,
І не пиши мені…”

Різні вагони, одне купе.
Дівчина плаче, сусід хропе.
В серці – три літри моря.

Серце, чому ти не камінець?
Може, у нього кілька сердець?
І тим, кільком, все-все одно.
Чула? No past. No future. No…
(«Ми ж виліковно хворі»)
В серці – три літри моря.
Серцю аби купатися.
Дівчина відчиняє вікно

І розтискає пальці…

01.02.16

***

Соло

«Куди пішов коханий твій, о найпрекрасніша з жінок?»
Пісня пісень, глава 6.

Все починається там, де немає початку.
Тягнеться ниточка, хтось її тихо снує.
Мій Соломоне, клади мене, ніби печатку,
Тільки на серце, на серце премудре твоє.

Попід ступнями моїми горить і холоне.
Сорок ночей у пустелі топчу я вогонь.
Зрадника я цілувала, о мій Соломоне,
Зрадника з кров’ю викашлюю з тіла свого.

О, був прекрасним коханий, кохана – мов сарна.
Не загасити ж любові водою з ріки.
В ліжку шукала коханого. Тільки намарно.
Вийшов у сад, а забрів у чужі квітники.

О Соломоне, у тебе ж сто сорок коханок,
Як ти дізнався, що я – та єдина із них?
Другу належала, друга свого я жадала.
Де мій коханий? ― Пасе серед лілій своїх.

Не озирайся, не плач, молода Суламіто.
Все закінчилося. Піниться дух мандрагор.
Все починається там, де не хочеться жити.
Ближче до серця, премудрого серця твого.

21.01.16

***

Щось приречене є:
– у цих неосінніх градусах
– у ртуті пунктирній градусників
– у сріблі радості
і ненáвисті

От би в перший глевкий снігопад
Попід вітром, як лезо не гострене,

Перестріти її ,
Твоїм щастям огорнену,
стати осторонь…
Зафіксований шах твій і мат
Білим – білим на чорному.

І кричати, і вити слова
В небо нотами-голками гострими,
Із подвійних тире білих губ
Випускаючи воронів.
Не колишня, а майже вдова
На любові безлюдному острові.
Ось вона — біла пляма минулого
На душі переораній.

Щось приречене є:
– у байдужому погляді
– в пальцях тонких
– у відбитках на тілі
папері
– у сплаві образи і відчаю

Осінь сльози клює
На тарілці листóпаду.
Осінь світлом і тінню
розбудить мене
Шшш!
Іншою…

13.10.15

***

Час такий,
що кожен собі Мюнхгаузен.
Маєш кóси — рятуйся,
не хочеш тягнути – вішайся.
День такий,
Не встигаєш робити паузи
між словами, але
між вибухами – частіше все.

Ніч така,
Не сталеві нерви й не гумові.
До світанку
довше,аніж до смерті.
Шприц любові і зо дві ампули гумору
У моєму мед-, соц-, і, звісно, вибух-пакеті.

Світ такий,
Відкрито скриньку Пандорину.
І розрито могилу.
І свіжу могилу вирито.
Вояки і танки полями ідуть на оранку.
Засівають трупами.
Вижнуть сироти.

03.09.15

***

Щось в тобі завмирає, стискається, твердне, холоне.
Грає кульками ртуті у боулінг на третій доріжці.
Зморшки тихо вирізьблюють древні великі каньйони.
Щось в тобі відмирає. Май силу, май розум. Відріж це.

Щось в тобі завмирає приречено і нездоланно.
Як дитина, якій ти не встигла ще вибрати імені.
Ти ще носиш її у собі, як жалобу, ще стримано
Сподіваючись на стусани поміж ребер ногами.

Щось в тобі завмирає з такою страшною красою,
Що у горах би сходити мали смертельні лавини.
Щось в тобі… І ти носиш цю першу єдину дитину.
І носитимеш зáвжди. Примирить, але не загоїть.

Нехай буде і воля, і слава твоя…
Щось в тобі … Але ти обираєш ім’я.

21.08.15