Автор: / Категорія: Римовані вірші / Відгуків: Коментарі Вимкнено до / Опубліковано 3 роки тому

 

Хтось вірить у гори

Волого-зелені

У хутрі смерек

І мереживі рік.

Я вірю у море,

А море у мене,

І море моє ­– чоловік…

Що входить у мене так глибоко й різко

До стогону й крику,

До млосного блиску.

Що робить з блідої білявки метиску.

Й готує цунамі для мене на дні.

Що губить безжально й народжує з піни,

Жбурляє на берег і лиже коліна,

А потім підхоплює й любить невпинно.

І мало мені,  завжди мало мені!

Тікаю від нього щоразу щодуху.

Щезаю надовго, шукаю, де сухо,

З обіймів його у бетонну задуху,

Де вир почуттів не збиває із ніг.

А море ночами приходить зітхати,

мене уві сні на руках колихати,

І кличе, і хоче, і вабить, прокляте,

Бо ж море моє — чоловік.

Я вірю йому, не витримую, ні.

І знову я в морі, немов у вогні.

А море в мені, скільки ж моря в мені!

31.07.15

Все повторюється: час і місце
під котячим пильним оком місяця.
І солодка, ніби груші крадені,
Припада до вуст. І серце падає.
Тільки тінь проскочить непомічено:
Все повторюється, та не дівчина.
Тій, колишній, теж є з ким упасти?
Все повторюється: ночі пастка
І солодка припадає-горнеться.
Все повториться — чорт забирай! — спотвориться.
Під котячим оком незворушним
У саду гниють нестиглі груші…

27.07.15

Хтось вигадав тебе і в тебе вірить,
Не роблячи поміток на полях.
А ти питаєш, чи бувають діри
В галактиці Гіркий чумацький шлях.
А ти питаєш, як набрати неба
У решето душі, щоб через край.
Хтось вигадав тебе, комусь це треба,
А значить, хоч сьогодні не вмирай.
Зшивай себе із клаптиків шматинок,
Закріплюй клеєм, скотчем чи вином.
Бо є той хтось і ти його дитина.
А значить, хоч комусь не все одно…

25.07.15

І сидить вона в позі лотоса, мудрий Будда,
до якого молитися вголос я не зумів.
Захистіть її, демони Антигуа і Барбуді,
Заступіться за неї, духи Маршаллових островів.
То прокляття моє і найглибша моя нірвана –
Чути пальцями голки її неземної душі.
Просвітліть її, суфії Бандар-Сері-Бегавану,
Обійди грозою її, чорнобородий Юй-Ши.

Бережіть її, мертві й живі, з землі і з неба.
Темні й світлі, білі, чорні й зелені.
Від усього, чого їй не можна й не треба.
А тому у найпершу чергу – від мене.

01.07.15