Автор: / Категорія: Римовані вірші / Відгуків: 0 / Опубліковано 4 роки тому

 

І тоді ти говориш: про рибок, про сни, про засохлі вазони,
про останній айфон, відбивні і сусідського зятя.
Намагаючись втримати межі комфортної зони.
І не бачити тріщин у спокою білих загатах.

Бо інакше знесе, розкладе до зерна, до найменшої коми.
Вибір совісті, власна нікчемність і марність пожертви.
Час змиває мости і людей, кожен мусить померти.
Але кожен волів би лишитися десь на сухому.

Ти говориш про газ,
Ти шукаєш оргазм,
Ти знайдеш репетитора сину.
Бо у тебе є сенс,
І тим сенсом є син.
І той син, як і сенс, є єдиним.
Але кожної хвилі у кожній з хвилин
Хвилювання:
Хвилю – в ванній,
Хвилю – Анні,
Хвилю – о ні!
Безпорадна в тих хвилях людина.

Бо у тебе є сенс,
бо у тебе є зміст.
Вітер хвилю несе,
І хитається міст…