Автор: / Категорія: Римовані вірші / Відгуків: 0 / Опубліковано 4 роки тому

 

Він говорить їй: “Маленька, я вже не молодий,
я не витягну тобі карту любові із рукава.
Глянь, за мною он піниться скільки років води,
не зачерпуй її, вона не така вже й жива.”

Вона мовчки кладе йому голову на плече.
Кутається у голос його твідовий, як піджак.
Слухає: більше все-таки гріє, аніж пече.
Чи пече, але стерпно. Говори, говори іще,
прикидайся старим, а я тут трохи поніжуся так.

Та вона і не чує добре аргументованих фраз,
заплела йому пальці собою і дослухається вглиб.
Мудрий мій, мій досвідчений, простір, смуток і час –
тільки “пшик” від розпеченого тавра. А для нас,
однаково помічених, я вже вигадала “могли б”.

Ти ще може не знаєш, але поки я тут мовчу
у тіні свого щастя і твоїх риторичних вправ,
хтось незримий легенько плескає тебе по плечу,
в лоб цілує мене, і так, щоб ти не відчув,
підкладає карту любові тобі в лівий рукав…

04.06.14

Спати через день,
Жити через два.
Знати – час іде,
Виросте трава.
Наведуть АК,
Доля відведе.
Виведуть війська,
Заведуть дітей.
Двісті вантажів,
200 – не вантаж.
Хтось тут недожив.
Чий він? Чи не ваш?
Та не наш! Не наш!
То не ми! Не ми!
Визнайте вантаж,
Хоч у цім людьми
Будьте…поросте
І на вас трава.
Жити через день.
Вити – через два.

03.06.14

 

Автор: / Категорія: Римовані вірші / Відгуків: 0 / Опубліковано 4 роки тому

 

Вона приходить до нього давно, як до себе додому.

Він знає, де у її квартирі чай і аптечка.

Про них давно не пліткують колеги  і навіть знайомі,

Але їй здається, що казати «ми» не надто доречно.

 

Він годує її рибок і поливає ним же куплений фікус,

А вона просить передзвонити їй наступного тижня.

Носить її фото у гаманці, а неправильний прикус

(не знімай мене в профіль!) його розчулює дивовижно.

 

І якось так повелося і далі собі ведеться

Нескінченно-невизначеними роками:

Він лежить у її ліжку, вона лежить БІЛЯ його серця,

А НА його серці лежить непідйомний камінь.

 

Він не хоче знати про її минуле й коханців,

Йому начхати на її пеемеси і целюліти.

У нього живеїїзубна щітка, піжама і капці,

але вона все ще не певна, що хоче з ним жити…

02.06.14

 

У цьому світі, де спирт заливають самотністю,
де релігія не має жодного стосунку до бога.
У цьому світі є тільки дві незворотності:
смерть і твій погляд…

02.06.14

 

Небо текло, телефон волав,
літо брело на милицях.
Я не змогла! Я не змогла!
Може, я розучилася.

Хай тебе любить сиза імла,
море, пташки і квіти.
Хай люблять так, як не змогла
Я тебе полюбити.

Десь у глибоких моїх тилах
зламані серця важелі.
Я не змогла! Я не змогла!
Я так і не наважилась…

01.06.14

 

А у нас тутки рясно пуху
на подушки, а ще на мрійнощі.
Ти зберися, будь ласка з духом,
якщо хочеш ще, якщо віриш ще.

Вибір вибрано,
біле випрано,
віру звірено,
страх мій,звіре,ну,
зупини війну,
хоч би цю одну…

А у нас тутки так пташино,
розщебечено, розтривожено.
Ой горіла-палала шина,
все ми вміємо, все ми зможемо.

Право голосу
та без галасу,
коло-колесо
розірвалося.
Коло замкнене
і приречене,
Загорни мене в свої речення…

Мрію змріяно,
міру змірено,
все ми зможемо,
ми в це віримо:)

25.05.14

Я невибаглива.
Я невимоглива.
Крапельку – спраглому,
Богові – богове.

Стогін причетності.
Ниточку – голому.
Я на плече тобі
кластиму голову.

В серці колотиму.
Грішному – милості.
Крихту – голодному.
Неба до вирости.

Сплетені, сплутані.
Світлом наповнені.
Помсти, спокути? Ні!
Повені! Повені!

23.05.14

Як з тобою побути слабкою, кольчуго і лати?
Я б відкрила йому уночі непідступну фортецю,
я давно вже готова її і без опору здати,
та дивлюся і бачу, що битися все ж доведеться.

Я ж не вмію ні пестити, ні цілувати,
мої груди стискає метал обладунків.
Чи струнка я, не знаю. Я вивчила “Струнко!”,
тятиву і відтяти, тягнути й затято…

Триста суконь я маю, поїдених міллю.
А підборами вмію хіба убивати.
Проросли мені в шкіру ці прокляті лати.
Все боюся, що справлю у них і весілля.

Якщо буде весілля… Без бою. Можливо.
Чи не здасться, а навіть якщо і не здасться?
Чи така от, нелагідна, здатна на щастя?
Чи така жінка-воїн когось ощасливить?…

15.05.14

Вимикаю новини,
словес ахінею.
Ах! І нею…
Ах! Моєю…
Моєю країною йде сарана.
Збоку! Знизу! Згори!
Раз-два-три,
ча-ча-ча,
на-на-на.
Відгризає окрайчики,
а брати мої, зайчики, –
все капусту давай їм. Капусту!
І хрумтять, так хрумтять,
все кістками…
Від клятого хрусту
зводить щелепи…
Браття по крові?
Пишноморді і пустолові,
чи не маєте власних полів?
Чи уже колорад їх поїв?
Чи таки мутували, холери?
Подавай їм нащадків Бандери.
Крові!
Крові!
Ми браття по крові?!!
Я, пробачте, давно сирота.
Ви ж ніяк не поділите спадку.
Філька грамоту справив нащадкам.
І гризуть і хрумтять: Смакота!

За таку вашу братню опіку
нині й прісно, від віку й довіку
щиро, пристрасно, щедро й відверто
я бажаю вам лютої смерті!

15.05.14

Бо так є,
бо твоє,
бо так мусило бути.
Бо так я,
бо твоя,
бо то я,
і спокута.
Бо то гріх,
бо то ти,
бо то, Господи, свято,
із твоїх,
губ твоїх
поцілунки збирати.
Бо так ми,
бо так нас,
бо так нам
Богом дано,
повсякчас
між людьми
чути серце
кохане…

11.04.14

Між іншим, милий, ти на межі,
міжніжний, ніжний, між під і над.
Давай чек-ін-ити точку G
в новій системі координат:)))

10.05.14

Бе:

Із Бендер на бетеері
Бендер, банда, дві бандери
у бандані, при бандурі,
біндер, блендер, банка дурі.
Балалайки, барабани,
баби, бійка, бандюгани.
Бал безумців з Балаклави.
Бий без права, бій без правил….

07.05.14